?

Log in

Не затримався я в живому журналі. Переходжу на інший рівень письменницької діяльності.
Відтепер читайте мої думки про собаче життя і звіти з мандрів у персональному БЛОЗІ.
Рукописи вже спаковані, задуми рояться в голові - тож почуємось в новій письменницькій майстерні маламута Джамбо =).

DSC_0168
Це знову Джамбо і розповідь про мої мандри... :-) ГАВ !!!
Цього разу про велопохід.
Відчуває мій мокрий собачий ніс, що наближається буря. Та й пухнастий хвіст від вітру заколихався...

Здається, Господар запланував серйозний велопохід в Карпатах. А це гори: там високо, холодно, скелі, спуски і підйоми. Ну і, звичайно, мене він вирішив теж підключити до цієї авантюри, не запитавши згоди (це вже по секрету і пошепки, щоб бува не почули захисники тварин).



Залишилася одна надія — описати свої враження від попереднього велотуру, може він схаменеться. Тож не барюся і беруся до справи. Добре, що є клавіатура, бо тримати олівець в лапах якось не пристало.
Отже, велопохід....Collapse )

Джамбо на Стрипі

Нічогенька пауза вийшла… Довелось пригадувати, як вмикати лептоп, тримати мишку… й швидкість набору впала нижче хвоста…
Та й вдома буваю радше рідко, ніж часто…  Та й дім у мене уже не той… Раніше у нас була спільна на всіх (пригадуєте? Господар, троє цуценят і Господиня) буда на 5-му поверсі у вулику поряд з іншими більшими й меншими вуликами у місті, де все гудить, реве й клаксонить… Тепер ми горді власники маєтку й землі довкола на тихій та ясній поляні =). Тож тепер мої прогулянки більше не виглядають, як мотання кіл чітко визначеною траєкторією стадіону, а більше схожі на броунівський рух =).

Вот это пауза получилась... Пришлось вспоминать, как включать лэптоп, мышкой пользоваться... и скорость набора упала ниже хвоста...

И дома бываю скорее редко, чем часто... И дом у меня уже не тот... Раньше у нас была общая на всех (припоминаете?
Хозяин, трое щенят и Хозяйка)
будка на 5-ом этаже в улее рядом с другими большими и меньшими улеями в городе, где все гудит, ревет и клаксонит... Теперь мы гордые обладатели особняка и земли вокруг на тихой и ясной поляне =). Итак теперь мои прогулки больше не выглядят, как мотание кругов четко установленной траекторией стадиона, а больше напоминают броуновское движение =).
Як у давнього знайомого Вам, мабуть, кортить запитати...Collapse )
Минуло не так уже й багато часу від попереднього походу в гори, а карта моїх мандрів уже охопила землі, де живе вічна темрява. Страшно? =)
Як сказав мій Господар, почався гарячий мандрівний сезон, і тепер нам доведеться нюхнути димку... =)
Не знаю, як там з димком, але чує мій ніс, що у цьому житті моя шкіра спробує різних штук, і мандрівне життя не обмежиться лише горами.
Ваші варіанти? =)
а) рівнинами
б) ну може ще, болотами
в) ем… лісами
Та ж ні… Не треба мислити поверхнево!!! Думати потрібно глибоко =)
Прошло уже не так и много времени от предыдущего моего похода в горы, а карта моих путешествий охватила земли, где живет вечная темнота? Страшно? =)
Как сказал мой Хозяин, начался горячий сезон путешествий, и теперь нам придется нюхнуть дымка… =)
Не знаю, как там с дымком, но чует мой нос, что в этой жизни мою шкура попробует разных штук, и странствующая жизнь не ограничиться только горами.


Ваши варианты: =)
а) равнинами
б) ну может еще болотами
в) эм… лесами

Да нет же… Не надо мыслить поверхностно!!! Думать надо глубоко! =)
Останній березневий уїк-енд...Collapse )
Лежу під дверима дитячої, слухаю казку, розширюю літературні горизонти…
Йде вона неквапно густим лісом, коли раптом назустріч їй сірий вовк.
Йому страшенно захотілося з'їсти дівчинку, але він не наважився цього зробити, бо бачив, що поблизу працювали лісоруби.
От вовк і питає, куди вона йде…

І міркую… Як би це так писати, як Шарль Перро… Щоб і страшно, і повчально, і обмеження 18+ не ставити? =)

Отож… Було це навесні року 2013. Як завше, не залучаючи мене – уже досвідченого маламута – до обговорення маршруту, планують туристи похід… Та хоч би похід… Ех… А то ж семінар… Очікувалось, що усі будуть при краватках… ну, відповідно, до офіційного дрес-коду… А тут знову: наплічники, бахіли, ліхтарики, трекінгові черевики… =) Довго їхали і не мерсом (і, як виявилось, не в Альпи; хоч називається "Альпсемінар"), а бусом, а тоді лізли вгору і не до 5–зіркового готелю, а до колиби під Смотричем (гора така з величезними каменями)…

Здається, я починаю розуміти, що таке людською мовою означає «іронія» =), ще кілька «семінарів»  і я доросту до розуміння «гіперболи» =).

Лежу под дверью детской, слушаю сказку, расширяю литературные горизонты…
Идет она неспешно по густому лесу, когда вдруг навстречу ей серый волк.
Ему ужасно захотелось съесть девочку, но он не решился этого сделать, поскольку увидел, что поблизости работают лесорубы.
Вот волк и спрашивает, куда лона идет…
И размышляю… Как бы это умудриться писать, как Шарль Перро… Чтобы и страшно, и поучительно, и ограничение 18+ не ставить? =)
Значит… Дело было весной года 2013. Как всегда, не привлекая меня – уже опытного маламута – к обсуждению маршрута, планируют туристы поход… Хоть бы и вправду поход… Эх… А то какой-то «семинар»… Предполагалось, что все будут при галстуках… ну, соответственно, с официальным дресс-кодом… А тут опять: рюкзаки, бахилы, фонарики, треккинговые ботинки… =)
Ехали долго, и не мэрсом (и, как оказалось, не в Альпы; хотя называют свою затею «Альпсеминар»), а бусом.. А потом лезли долго на гору и не к 5-звездочному отелю, а к колыбе под Смотрычем (гора такая возле Черного Черемоша с огромными камнями на склоне и вершине)…
Кажется, я начинаю понимать, что на человеческом языке означает «ирония» =). Еще несколько семинаров и я дорасту до понимания «гиперболы» =)
Однак один сюрприз таки виявився приємним… Collapse )
Ви вірите у віщі сни??? Мушу зізнатись, що донедавна і я не вірив. Сонник каже, що «чоботи» уві сні – до дороги, подорожі; а от мені сняться виключно «трекінгові черевики» – і означає це, що незабаром знову в похід =).

Цього разу з машиною пощастило (у плані справності =), тож було доволі часу насолодитись краєвидами крізь шибку автівки.А ці білосніжні пейзажі… Ех, таке відчуття, наче я усю цю білизну бачив уже багато-багато разів (Господар каже, що мені й не треба бачити все на власні очі - мій генетичний код пам’ятає саме те, що потрібно, аби вижити; тож на світ я дивлюся очима своїх батьків і батьків їхніх батьків…) Отже, мої діти хоча б на якийсь маленький відсоток чи й цілих два бачитимуть світ так, як я =). А те, чого не запише генетика, зафіксую я, у ЖЖ =).
Для протоколу (генетичного =): перший похід був на Свидовці, а зараз освоюєм Горгани. Максимальна висота 1665 м, схили стрімкі, каміння («горгани» ж) і жереп – чудовий набір для проведення тренінгу з рятувальних робіт у горах (подивимось, як справиться Господар =). Погодні умови: опади відсутні, температура повітря – 50С вдень, - 100С вночі, видимість хороша.
Вы верите в вещий сны??? Должен сознаться, что еще недавно и я не верил. Сонник говорит, что «сапоги» во сне – к к дороге, путешествию; а вот мне сняться исключительно «треккинговые ботинки» - стало быть, поход не за горами =).
В этот раз с машиной повезло (в плане исправности =), поэтому в моем распоряжении было достаточно времени, чтобы насладиться пейзажами в окно авто.

А эти белоснежные ландшафты… Эх, такое ощущение, будто я всю эту белизну видел уже много-много раз (Хозяин говорит, что мне и не нужно видеть все своими глазами, мой генетический код помнит именно то, что нужно, чтобы выжить; потому на мир я смотрю глазами своих родителей и родителей моих родителей…). Значит, мои дети хотя бы на маленький процент или может целых два будут видеть мир так, как я =). А то, чего не запишет генетика – зафиксирую я, в ЖЖ =).

Для протокола (генетического =): первый поход был на Свыдовце, а сейчас осваиваем Горганы. Максимальная высота – 1665 м, склоны стремительные, камни («горганы» ведь) и жереп – прекрасный набор для проведения тренинга по спасательным работам в горах (посмотрим, как Хозяин справиться =). Погодные условия: осадки отсутствуют, температура воздуха -50С днем, -100С ночью, видимость хорошая.
Отже, їдемо...Collapse )

Слово від Господаря

Вітаю читачів живого журналу аляскинського маламута Джамбо, а, може, і слухачів (якщо читати ви ще не вмієте, однак не проти послухати цікаву історію). Ну, як Джамбо під дверима дитячої =).

Ви, мабуть, подумаєте, що у нас проблеми з хронологією: чому привітання й візитка з
явились після історії? А все тому, що не словом — а ділом =). Хотілось, щоб Джамбо зустрічали за його пригодами, а тоді вже родовідними й біографічними даними.

Приветствую читателей живого журнала аляскинского маламута Джамбо, а, может, и слушателей (если вы еще не умеете читать, но все же не против послушать интересную историю). Ну, как Джамбо под дверью детской =).

Вы, наверное, думаете, что у нас проблемы с хронологией: почему приветствие и визитка появились после истории? А все потому, что не словом — а делом =). Хотелось, чтобы Джамбо встречали по его приключениям, а после уже по родословным и биографическим данным.


Значит, родился Джамбо в Днепропетровске 30 октября 2012 г. (Скорпион по знаку зодиака и маламут по паспорту =) на Васильевом острове. А потом, почти после 2 месяцев, приехал домой — в Тернополь, уютный город на западе Украины. Мы (папа, мама, два сыночка и лапочка-дочка) ждали его с нетерпением, а теперь уже и не припомним, как жили до того, как появился он.
Отже, народився Джамбо у Дніпропетровську 30 жовтня 2012 р.  (Скорпіон за знаком зодіаку і маламут за паспортом =) на Васильєвому острові. А потім, майже через 2 місяці, приїхав додому ­— в Тернопіль, затишне місто на заході України. Ми (тато, мама, два сини і лапочка-дочка) чекали на нього з нетерпінням, а тепер вже і не памятаємо, як жили до того, як зявився він.


Джамбо з нами пощастило...Collapse )
Ну, ось, почалось… Якщо АЛЯСКИНСЬКИЙ, то неодмінно тягти взимку в гори. Можна було б і до літа почекати.
Та маємо, що маємо. Господарів не обирають ;). Назвався другом туриста – рушай в похід. Добре, що з парашутом не примушують стрибати =)

Те, що буде весело, мій чорний собачий ніс занюхав відразу. Щойно я висунувся з ящика, в якому приїхав до Господаря в середині грудня 2012, як на мене накотилася хвиля походів і пригод: на стінах фото з горами, ріками, печерами, лижами і велосипедами, на полицях наплічники, лижі, карабіни, намети, а в Господаря ще й, до повного щастя, шерсть на морді, тобто «борода» (як кажуть у них, у людей).

Хробачок тривоги заворушився в моєму собачому серці активніше, коли ми почали бігати. Кола мотали щоранку, а інколи й вечорами, на лижах й без них. Це явно скидалося на якусь підготовку, та до ЧОГО..? На щастя, я тоді ще не знав (а то, може б, на одному з тренувань — чкурнув своїм ходом прямісінько до мамусі в Дніпропетровськ).


Ну вот, началось… Если АЛЯСКИНСКИЙ, то обязательно тянуть зимой в горы. Можно было бы и до лета подождать.
Но имеем то, что имеем. Хозяев не выбирают ;). Назвался другом туриста — шагай в поход. Хорошо, что с парашютом не заставляют прыгать =).

То, что будет весело, мой черный собачий нос учуял сразу. Только я показался из ящика, в котором приехал к Хозяину в середине декабря 2012, как на меня накатилась волна походов и приключений: на стенах фото с горами, реками, пещерами, лыжами и велосипедами; на полках рюкзаки, лыжи, карабины, палатки; а у Хозяина, к полному счастью, еще и шерсть на морде, то есть "борода" (как говорят у них, у людей).

Червячок тревоги закопошился в моем собачьем сердце активнее, когда мы начали бегать. Круги мотали каждое утро, а иногда и вечерами, на лыжах и без них. Это явно смахивало на какую-то подготовку, но к ЧЕМУ…? К счастью, я тогда еще не знал (а то, может быть, во время одной из тренировок — рванул бы своим ходом прямиком к мамочке в Днепропетровск).